ПоясненняРозділ 01 · Основи B2B-маркетингу

Закупівельний центр: хто в компанії ухвалює рішення про купівлю

Закупівельний центр — це всі працівники компанії-покупця, які беруть участь у рішенні про купівлю або впливають на нього: ініціатор, користувачі, радники, закупівельник, той, хто ухвалює рішення, і воротар. Продавцеві треба знати не одного «ЛПР», а всю групу.

Оновлено: 19 листопада 2026 р.13 хв читання23 джерела

Головне коротко

  1. Закупівельний центр — не відділ і не посада, а набір ролей у конкретній закупівлі: ініціатор, користувач, радник, закупівельник, той, хто ухвалює рішення, і воротар; одна людина може мати кілька ролей.
  2. Поняття склалося в працях Йорама Вінда, Патріка Робінсона й Чарльза Феріса 1966–1967 років та Фредеріка Вебстера з Віндом 1972 року; перелік із шести ролей наводить Томас Бонома у статті 1982 року.
  3. Опитування 2015–2026 років дають від 5,4 до 13 учасників закупівлі, бо рахують різне: тих, хто формально погоджує, або всіх причетних; майже всі ці дані зібрали консультанти й постачальники програм поза Україною.
  4. Люди з однієї компанії зазвичай однаково називають учасників закупівлі, але по-різному оцінюють їхній вплив, тому склад групи варто з'ясовувати щонайменше у двох співрозмовників.
  5. Вплив не збігається з посадою: закупівлю може зупинити користувач, фінансист чи юрист, а окремі обіцянки кожному учасникові, за даними CEB і Gartner, заважають групі дійти згоди.
Зміст · 10 розділів

Закупівельний центр (buying center) — це всі люди в компанії-покупці, які беруть участь у рішенні про певну купівлю або впливають на нього. Це не відділ закупівель і не посада. До групи входять ті, хто працюватиме з купленим, хто ставить технічні вимоги, хто веде переговори, хто погоджує гроші й хто вирішує, чию пропозицію взагалі побачить керівництво. Продавці між собою питають коротше: хто тут ЛПР — особа, що приймає рішення. Поняття закупівельного центру якраз про те, що така особа рідко буває одна.

Далі — які ролі розрізняють у закупівельному центрі, звідки ця схема, скільки людей бере участь у закупівлі за різними вимірюваннями (від п'яти до тринадцяти, і це не помилка), що з цього перевірено і як з'ясувати склад групи в конкретного клієнта.

Що таке закупівельний центр і які в ньому ролі

Відкритий університетський підручник «Принципи маркетингу» видавництва OpenStax визначає закупівельний центр як усіх людей в організації, які зацікавлені в рішенні про купівлю й мають на нього певний вплив. Інша назва того самого — група ухвалення рішень (decision-making unit, DMU); у звітах аналітичних компаній пишуть «закупівельна група» або «закупівельний комітет» (buying group, buying committee). Складу групи зазвичай ніде не записано: вона складається під конкретну закупівлю.

Найчастіше називають шість ролей:

  • Ініціатор — перший помічає, що проблему компанії можна розв'язати купівлею.
  • Користувач — працюватиме з купленим.
  • Радник (influencer) — має голос у тому, чи купувати і що саме: формулює вимоги, оцінює варіанти.
  • Закупівельник (buyer, purchaser) — веде переговори про умови й оформлює купівлю.
  • Той, хто ухвалює рішення (decider), — каже «так» або «ні».
  • Воротар (gatekeeper) — контролює, яка інформація і хто з продавців дійде до решти.

Це ролі, а не люди: одна людина може мати кілька ролей, а одну роль можуть ділити кілька людей. Уявімо умовну кондитерську фабрику, яка купує пакувальну лінію (приклад вигаданий). Начальник цеху втомився від простоїв старої машини й пише службову записку — він ініціатор. Оператори й технолог — користувачі. Головний інженер складає технічні вимоги й водночас вирішує, кого з постачальників запросити на розмову: він і радник, і воротар. Фінансова директорка рахує окупність, служба якості перевіряє, чи пакування відповідатиме вимогам торговельних мереж, — це теж радники. Відділ постачання збирає комерційні пропозиції й торгується. Вирішує власник, але лише з-поміж двох варіантів, які до нього дійшли.

Звідки взялося поняття закупівельного центру

Йорам Вінд (Yoram Wind), з 1967 року викладач Вортонської школи бізнесу, згадує, що до середини 1960-х дослідження промислових закупівель майже завжди стосувалися самих лише агентів із закупівель. У докторській дисертації 1966 року в Стенфорді він описав ширше коло учасників — закупівельний центр. 1967 року вийшла книжка Патріка Робінсона (Patrick Robinson), Чарльза Феріса (Charles Faris) і Вінда «Промислові закупівлі і творчий маркетинг» (Industrial Buying and Creative Marketing). З неї походить поділ закупівель на нове завдання, змінену й просту повторну закупівлю; про нього йдеться в путівнику «Що таке B2B-маркетинг». За Віндом, склад закупівельного центру залежить саме від цієї ситуації: нове завдання зазвичай збирає групу з багатьох людей.

У звичному вигляді поняття закріпили Фредерік Вебстер (Frederick Webster) і Вінд у статті 1972 року в Journal of Marketing та в книжці того ж року «Закупівельна поведінка організацій» (Organizational Buying Behavior). У їхній моделі, як її переказують підручники, ролей п'ять: користувач, радник, закупівельник, той, хто ухвалює рішення, і воротар. Шість ролей, з ініціатором, наводить Томас Бонома (Thomas Bonoma) у статті «Великі продажі: хто насправді купує?», надрукованій у Harvard Business Review 1982 року.

Бонома зробив застереження, про яке часто забувають: група, що впливає на купівлю, сама себе закупівельним центром не називає. Це спосіб аналізу для продавця, а не підрозділ у компанії покупця.

Скільки людей у закупівельному центрі: що показують вимірювання

Єдиної цифри немає. Ось що давали вимірювання в різні роки і хто їх робив.

  • Сім і п'ять. Веслі Джонстон (Wesley Johnston) і Бонома в дослідженні, опублікованому 1981 року, розібрали 62 закупівлі обладнання й послуг у 31 компанії. За переказом Бономи, у типовій закупівлі обладнання брали участь сім людей із чотирьох відділів і трьох рівнів управління, у закупівлі послуг — п'ятеро з чотирьох відділів і двох рівнів. Це академічне дослідження.
  • 5,4. Консалтингова компанія CEB 2015 року повідомила в Harvard Business Review: за чотирма її опитуваннями понад 5000 учасників закупівель, кожну купівлю мають формально погодити в середньому 5,4 людини.
  • 6,8. Через два роки автори з CEB назвали вже 6,8; у брошурі компанії 2016 року уточнено, що ці люди представляють у середньому 3,7 підрозділу.
  • Від шести до десяти. Так типову групу для «складного B2B-рішення» описувала сторінка аналітичної компанії Gartner, збережена у вебархіві 2020 року; вибірки й року опитування на ній немає. Там цитовано Брента Адамсона (Brent Adamson), співавтора обох статей CEB, уже як працівника Gartner, тож це та сама дослідницька школа. У пресрелізі Gartner 2025 року йдеться вже про групи від п'яти до шістнадцяти людей із щонайбільше чотирьох підрозділів.
  • Десять-одинадцять. Компанія 6sense, що продає програми для маркетингу й продажів, у звіті 2024 року (2509 опитаних покупців) нарахувала в середньому 11 людей, а у звіті 2026 року (3596 завершених закупівель річною вартістю від 25 тисяч доларів) — близько десяти.
  • Тринадцять. Дослідницька компанія Forrester у грудні 2024 року за опитуванням понад 16 тисяч покупців повідомила, що до рішення причетні в середньому 13 працівників компанії, а в січні 2026 року — що до них додаються ще дев'ятеро зовнішніх порадників.

Розбіжність має три пояснення. Перше — кого рахують. CEB писала про тих, хто формально погоджує купівлю, Forrester — про всіх причетних. Ще 1974 року дослідник Патчен (Patchen), як переказують Елвін Сілк (Alvin Silk) і Манохар Калвані (Manohar Kalwani), просив називати кожного, хто мав до закупівлі бодай якийсь стосунок, і отримав у середньому 15 імен на одне рішення. Друге — що купують. У звіті 6sense 2026 року нову для компанії річ обирали в середньому 10,9 людини, заміну наявній — 8,4. Третє — чиї це дані. Усі цифри, крім першої та Патченової, походять від компаній, які продають продавцям поради або програми, і стосуються здебільшого чималих закупівель за межами України.

Що з цього перевірили дослідники

Що в закупівлях компаній бере участь кілька людей, показують усі наведені вимірювання. З подробицями складніше.

Хто бере участь, з'ясувати можна; хто впливає — важко. Сілк і Калвані в робочій доповіді Массачусетського технологічного інституту 1980 року оглянули попередні дослідження й дійшли висновку: різні люди з однієї компанії зазвичай однаково відповідають, хто брав участь у закупівлі, але розходяться в тому, чий вплив був більший. У їхньому власному опитуванні 25 малих друкарень керівник і користувач продукту теж оцінювали вплив учасників по-різному. Звідси порада, яку автори повторюють за Віндом: питати більше ніж одну людину.

Вплив залежить від того, що купують. Доналд Джексон (Donald Jackson), Джанет Кіт (Janet Keith) і Річард Бердік (Richard Burdick) у статті 1984 року за відповідями закупівельників показали: відносний вплив учасників мало змінюється від того, нова це закупівля чи повторна, зате змінюється залежно від виду товару й від того, яке саме рішення ухвалюють.

Шість ролей — схема, а не доведений факт. Бірте Кеммерлінг (Birte Kemmerling) і Ута Гербст (Uta Herbst) в огляді 2014 року переглянули 127 статей про закупівельний центр у дев'яти наукових журналах за 1970–2012 роки. Найбільше їх виходило на початку 1980-х, далі інтерес спав. Висновок авторок: хоч рольову модель Вебстера й Вінда застосовують дуже часто, жодне дослідження досі не довело емпірично, що такі ролі існують у практиці промислових закупівель. Користуватися схемою це не заважає, але сприймати її варто як перелік запитань, а не як опис кожної компанії.

Великій групі купувати важче. За даними CEB 2016 року (3000 опитаних), імовірність купівлі падала з 81%, коли вирішує одна людина, до 31%, коли учасників шестеро й більше. Gartner за опитуванням 632 покупців, проведеним 2024 року, повідомила, що в 74% закупівельних груп є «нездоровий конфлікт»: учасники мають несумісні цілі або не згодні, що робити далі. Це дані консультантів, і методику їх відкрито лише частково.

Як зазвичай розуміють закупівельний центр — і що тут не так

«Головне — вийти на ЛПР»

Той, хто ухвалює рішення, — лише одна з шести ролей, і часто її виконують кілька керівників разом. Бонома застерігав: рішення нерідко ухвалює не той, хто підписує договір, хоча підписант охоче видає себе за головного. А люди без формальної влади здатні закупівлю зупинити. Його приклад: виробник гірничих машин не міг продати нову модель, бо опиралися ремонтники шахт — їм довелося б учитися її лагодити й тримати ще один запас запчастин.

«Закупівельний центр — це відділ закупівель»

Відділ закупівель зазвичай має роль закупівельника, часто ще й воротаря: наприклад, веде список схвалених постачальників. Але чи купувати і що саме, можуть вирішувати інші. Недооцінювати його теж не варто: за пресрелізом Forrester 2026 року, фахівці із закупівель належать до тих, хто ухвалює рішення, у 53% закупівель і долучаються від самого початку.

«Закупівельні групи щороку більшають»

Так виходить, якщо поставити в ряд 5,4, 6,8 і 13. Але це числа з різних опитувань із різними запитаннями. CEB справді писала про зростання з 5,4 до 6,8 за два роки у власних даних. Натомість 6sense, яка повторює своє опитування щороку, у звіті 2026 року зазначає, що розмір групи тримається на рівні близько десяти людей, і прямо пише, що це суперечить твердженням про постійне зростання. А Бонома ще 1982 року згадував закупівлі, у яких ролі виконували до 35 людей.

«Кожному учасникові — своє повідомлення»

Порада звучить логічно: інженерові — характеристики, фінансистові — окупність. Дані CEB і Gartner показують зворотний бік. У статті 2015 року автори з CEB визнають, що людина охочіше купує, коли матеріали відповідають саме її потребам. Проте коли кожен учасник отримує окрему обіцянку, розбіжності в групі стають помітнішими й дійти згоди важче. За опитуванням Gartner 2024 року, матеріали, прив'язані до інтересів окремої людини, погіршували згоду в групі, а прив'язані до спільної мети — поліпшували. Практичний висновок: говорити з кожним його мовою, але про одну й ту саму вигоду для компанії.

Як з'ясувати склад закупівельного центру в клієнта

  1. Розберіть завершені угоди. Візьміть п'ять — десять останніх, виграних і програних, і випишіть усіх людей з боку клієнта: хто писав, хто стояв у копії листів, хто приходив на зустрічі, хто підписував. У статті Harvard Business Review 2017 року радять прямо питати клієнтів після купівлі, хто брав у ній участь, коли долучився і кого варто було залучити раніше. Згодяться й ті розмови з клієнтами, які проводять для SWOT-аналізу.
  2. Розкладіть людей за ролями, а не за посадами. Навпроти кожного імені поставте одну чи кілька з шести ролей. Порожня роль — це запитання до клієнта: «А хто у вас працюватиме з цим щодня?»
  3. Питайте кількох людей. Один співрозмовник, найчастіше закупівельник, опише групу зі свого місця. Саме в оцінках впливу, як показали Сілк і Калвані, люди з однієї компанії розходяться найбільше.
  4. Шукайте вплив, а не посаду. Бонома називає кілька ознак. Впливовій людині адресують найбільше аргументів і пояснень. Вона отримує копії всього листування, хоча на зустрічі не ходить. На важливі переговори посилає інших, бо знає, що без неї нічого остаточно не вирішать. А назва підрозділу нічого не гарантує.
  5. З'ясуйте, хто може сказати «ні». Крім користувачів, це люди, які оцінюють не продукт, а ризик: закупівлі, фінанси, юристи. Інститут B2B при LinkedIn разом із консалтинговою компанією Bain називає їх «прихованими покупцями» і стверджує, що на етапі перевірки вони відхиляють близько половини постачальників із короткого списку. Вибірки на сторінці не наведено, а LinkedIn продає рекламу, тож це радше привід перевірити власні угоди, ніж готова норма.
  6. Запишіть усе на одному аркуші. Бонома пропонує таблицю: для кожного впливового учасника — що йому потрібно і як він ставиться до вашої компанії. Мотиви він ділить на чотири групи: фінансові, пов'язані з продуктом і сервісом, становище в компанії, особисті. Рядок може бути таким: «Головний інженер — радник і воротар; вплив високий; важать надійність і запчастини на складі; до нас нейтральний, мав клопіт із сервісом попереднього постачальника». Зберігайте це в картці угоди в CRM (системі обліку клієнтів і угод), поруч з етапом воронки продажів, і оновлюйте: склад групи змінюється, поки закупівля триває.

Як працювати з кожною роллю

  • Ініціатор. Йому треба переконати колег, що проблема варта грошей. Допоможіть описати її числами: простої, брак, втрачений час.
  • Користувачі. Їм важить, чи стане працювати легше. Тут діють показ, пробна експлуатація, навчання. За пресрелізом Forrester 2026 року, понад 60% покупців перед купівлею користуються пробним періодом.
  • Радники. Технічним фахівцям потрібні характеристики й докази, фінансистам — розрахунок окупності та ризиків. Матеріали різні, головна думка одна.
  • Закупівельник. З'ясуйте, за що його оцінюють. У Бономи є показовий випадок: виробник комп'ютерів ставив ціни на 10–15% нижчі, ніж конкуренти, але давав менші знижки — і наражався на опір, бо закупівельників у компаніях-клієнтах оцінювали за розміром вибитої знижки, а не за кінцевою ціною.
  • Той, хто ухвалює рішення. До нього ваші аргументи найчастіше донесе хтось зсередини. Бонома називає таку людину чемпіоном, автори з CEB — мобілізатором (mobilizer). За одним з опитувань CEB (майже 600 покупців), половина тих, хто готовий купити, не готова відкрито обстоювати купівлю перед колегами, а 80% опитаних «мобілізаторів» хотіли від постачальника допомоги в тому, як пояснити цінність рішення всередині компанії. Підготуйте для цього короткі матеріали, які можна переслати або показати на нараді без вас.
  • Воротар. Обходити його — поганий план: він вирішує, чи покажуть вашу пропозицію далі. Дайте те, що потрібно для його роботи: повні документи, відповіді на формальні вимоги, дані для списку схвалених постачальників.

І не намагайтеся охопити всіх однаково. Бонома радить починати з тих учасників, які вже ставляться до вас прихильно: вони наполовину переконані, а той, хто розпорошує зусилля на всіх, часто не переконує нікого.

Закупівельний центр в Україні

Відкритих вимірювань того, скільки людей бере участь у закупівлях українських компаній, нам знайти не вдалося. Наведені вище цифри зібрано в інших країнах і переважно на чималих закупівлях, тож надійніше порахувати учасників у власних угодах.

У малій компанії кілька ролей зазвичай сходяться в одній людині, найчастіше у власникові. Але й там, де «все вирішує власник», лишаються користувачі та бухгалтер, і їхня думка може важити.

У державних закупівлях одну з ролей визначає закон. За статтею 11 Закону України «Про публічні закупівлі» № 922-VIII, за організацію та проведення процедури закупівлі відповідає уповноважена особа, яку визначає замовник; до 1 січня 2022 року замовники могли також утворювати тендерні комітети щонайменше з п'яти осіб. Це формальний закупівельник. Хто помітив потребу, хто готував технічні вимоги й хто користуватиметься купленим, з'ясовувати доведеться так само, як у приватній компанії. Як дозволено спілкуватися із замовником під час процедури, визначають правила закупівель: звіртеся з чинною редакцією закону й порадьтеся з юристом.

Щодо слів. В українських навчальних матеріалах із промислового маркетингу, наприклад Львівського університету і Запорізької політехніки, уживають саме термін «закупівельний центр». Воротаря там називають «сторожем», «фільтром» або «охоронцем інформації», а серед ролей є ще «прескриптор». У практиці продажів звичніше слово ЛПР.

Що робити на практиці

Почніть із трьох — п'яти важливих для вас клієнтів або угод. Для кожної складіть перелік учасників за шістьма ролями, позначте порожні місця й того, хто здатен закупівлю зупинити. Перевірте перелік щонайменше у двох людей з боку клієнта. Домовтеся у відділі продажів, що в картці угоди має бути не одне ім'я «ЛПР», а вся група з ролями. Маркетингові матеріали будуйте навколо однієї вигоди для компанії-покупця, а вже потім перекладайте її мовою інженера, фінансиста й користувача.

Джерела

  1. Bonoma, T. V. (1982). Major Sales: Who Really Does the Buying? Harvard Business Review; передрук у серії HBR Classic, July–August 2006.
  2. Webster, F. E., Jr., Wind, Y. (1972). A General Model for Understanding Organizational Buying Behavior. Journal of Marketing, 36(2), 12–19 — прочитано лише анотацію.
  3. Wind, Y. (2011). Yoram «Jerry» Wind's Contributions to Marketing. Review of Marketing Research, vol. 8: Special Issue — Marketing Legends, 269–315 (авторська копія на сайті Вортонської школи).
  4. Johnston, W. J., Bonoma, T. V. (1981). The Buying Center: Structure and Interaction Patterns. Journal of Marketing, 45(3), 143–156 — прочитано лише анотацію; цифри подано за Bonoma (1982).
  5. Silk, A. J., Kalwani, M. U. (1980). Measuring Influence in Organizational Purchase Decisions. MIT Sloan School of Management, Working Paper 1077-79 (revised April 1980).
  6. Jackson, D. W., Keith, J. E., Burdick, R. K. (1984). Purchasing Agents' Perceptions of Industrial Buying Center Influence: A Situational Approach. Journal of Marketing, 48(4), 75–83 — прочитано лише анотацію.
  7. Kemmerling, B., Herbst, U. (2014). A Status Quo of Buying Center Analysis — Where Does It Come From and Where Should It Go? Competitive paper, IMP Conference, Bordeaux.
  8. Albrecht, M. G., Green, M., Hoffman, L. (2023). Principles of Marketing. OpenStax. 4.2 Buyers and Buying Situations in a B2B Market.
  9. Schmidt, K., Adamson, B., Bird, A. (2015). Making the Consensus Sale. Harvard Business Review, March 2015.
  10. Toman, N., Adamson, B., Gomez, C. (2017). The New Sales Imperative. Harvard Business Review, March–April 2017.
  11. CEB (2016). The Revolution in B2B Buying (брошура компанії).
  12. Gartner (б. р.). The New B2B Buying Journey — сторінка сайту Gartner, копія у вебархіві від 21 квітня 2020 року.
  13. Gartner (2025). Gartner Sales Survey Finds 74% of B2B Buyer Teams Demonstrate «Unhealthy Conflict» During The Decision Process. Press release, 7 May 2025.
  14. Forrester (2024). Forrester: To Master B2B Buying Mayhem, Providers Must Prioritize Buyers' Needs. Press release, 4 December 2024 — про звіт The State Of Business Buying, 2024; сам звіт не читано.
  15. Forrester (2026). Forrester's 2026 Buyer Insights: GenAI Is Upending B2B Buying As Leaders Face Mounting Pressure To Justify Every Dollar Spent. Press release, 21 January 2026 — про звіт The State Of Business Buying, 2026; сам звіт не читано.
  16. 6sense (2024). 6sense Launches 2024 Buyer Experience Report Unveiling Global B2B Buyer Trends. Press release, Business Wire, 9 October 2024 (передрук на silicon.co.uk) — про звіт; сам звіт не читано.
  17. 6sense (2026). The 2026 Buyer Experience Report — сторінка звіту на сайті компанії.
  18. LinkedIn B2B Institute, Bain & Company (б. р.). The Hidden Buyer Gap — сторінка дослідження на сайті LinkedIn (позначка © 2025).
  19. Закон України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII (редакція від 24.08.2026), стаття 11; розділ X, пункт 4.
  20. Кушнір Т. М. (2021). Маркетинг промислового підприємства: методичні матеріали для самостійної роботи студентів. Львівський національний університет імені Івана Франка.
  21. Методичні вказівки до виконання самостійної роботи з дисципліни «Маркетинг закупівель» (2024). Національний університет «Запорізька політехніка».
  22. Robinson, P. J., Faris, C. W., Wind, Y. (1967). Industrial Buying and Creative Marketing. Boston: Allyn & Bacon — не читано; подано за Wind (2011) і Silk & Kalwani (1980).
  23. Webster, F. E., Jr., Wind, Y. (1972). Organizational Buying Behavior. Englewood Cliffs, NJ: Prentice-Hall — не читано; подано за Bonoma (1982).