ПоясненняРозділ 06 · Лідогенерація

Воронка продажів: етапи, показники, слабкі місця

Воронка продажів описує шлях від першого звернення до договору як низку етапів, на кожному з яких частина потенційних клієнтів відсіюється. Вона дає числа для керування продажами, але показує процес продавця, а не те, як насправді купує компанія-клієнт.

Оновлено: 18 листопада 2026 р.10 хв читання11 джерел

Головне коротко

  1. Воронка продажів — це модель процесу продавця: скільки потенційних клієнтів є на кожному етапі, яка частка переходить далі і скільки часу це забирає.
  2. У B2B етапи зазвичай називають так: лід, MQL, SQL, можливість, угода; важливіша за назви письмова домовленість маркетингу й продажів про ознаки переходу між етапами.
  3. Швидкість воронки рахують так: кількість можливостей помножити на частку виграних угод і на середній чек, а результат поділити на тривалість циклу продажу.
  4. Авторство формули «увага, інтерес, бажання, дія» традиційно приписують Льюїсові й 1898 року, але історики маркетингу не знаходять цьому підтверджень у текстах того часу.
  5. Опитування покупців показують, що компанії купують групами і більшу частину шляху проходять без продавця, тому воронка бачить лише частину того, що відбувається.
Зміст · 7 розділів

Воронка продажів (англ. sales funnel; трапляється й назва «лійка продажів») — це спосіб описати шлях від першого звернення потенційного клієнта до підписаного договору як низку етапів, на кожному з яких частина людей чи компаній відсіюється. Зверху багато, знизу мало — звідси й образ. Для компанії, що продає іншим компаніям (B2B, business-to-business), воронка — водночас картинка й таблиця з числами: скільки звернень прийшло, скільки з них дійшло до переговорів, скільки закінчилося угодою і скільки часу це забрало.

Умовний приклад. Компанія впроваджує системи складського обліку. За квартал вона отримала 400 звернень: заявки із сайту, контакти з виставки, відповіді на розсилку. Маркетинг визнав вартими уваги 120 із них, продавці після першої розмови залишили 60, комерційну пропозицію отримали 30 компаній, договір підписали 9. Із кожної сотні звернень угодою стали два-три. Числа вигадані, у вашій компанії вони будуть іншими — і саме свої варто знати.

Звідки взялася воронка продажів

Думка, що покупець перед покупкою проходить кілька станів, старша за образ воронки. У підручнику «Психологія продажу і реклами» (1925) американський психолог Едвард Стронг (Edward K. Strong Jr.) писав, що 1898 року рекламіст Елайас Сент-Елмо Льюїс (E. St. Elmo Lewis) на курсі з реклами у Філадельфії вживав гасло «привернути увагу, втримати інтерес, викликати бажання», а пізніше додав до нього «спонукати до дії». Цю четвірку згодом стали скорочувати до AIDA: attention, interest, desire, action — увага, інтерес, бажання, дія. У самій книжці Стронга такого скорочення немає. Саме на Стронга відтоді посилаються майже всі, хто називає Льюїса автором формули.

Історики маркетингу в цьому сумніваються. Японський дослідник Акінорі Івамото (Akinori Iwamoto) у статті 2024 року переглянув тексти Льюїса та його сучасників і дійшов висновку: свідчень, що Льюїс створив прообраз AIDA 1898 року чи близько того, немає, а Стронг не вказав, де це гасло було надруковано. За Івамото, вирішальний внесок зробили Артур Фредерік Шелдон (Arthur Frederick Sheldon) і Френк Дюксміт (Frank H. Dukesmith), який у 1903–1904 роках надрукував у журналі Salesmanship одинадцять коротких статей на цю тему. Це позиція одного дослідника, але вона спирається на тексти того часу, тож точніше казати так: формулу традиційно приписують Льюїсові.

Сам образ воронки зазвичай пов'язують із книжкою Вільяма Таунсенда (William W. Townsend) «Продаж облігацій» (Bond Salesmanship, 1924). За переказом галузевого видання ClickZ, Таунсенд описував продаж як проштовхування широкого й загального набору фактів крізь воронку, з якої виходить прихильний розгляд одного факту. Варто помітити: тут звужуються не покупці, а аргументи. Схожий образ є й у Стронга — «аналогія бомби й воронки»: реклама збуджує бажання, як вибух, а воронка спрямовує цю енергію на конкретний товар. Воронки як підрахунку людей, що відсіюються від етапу до етапу, у цих описах ще немає.

Етапи воронки продажів у B2B

У B2B між першим контактом і договором минають тижні чи місяці, а з клієнтом працюють щонайменше два відділи. Тому етапи називають так, щоб було видно, хто за що відповідає.

  • Лід (lead) — контакт людини чи компанії, що виявила інтерес: залишила заявку, завантажила матеріал, підійшла до стенда на виставці.
  • MQL (marketing qualified lead, лід, кваліфікований маркетингом) — лід, який за домовленими ознаками схожий на вашого клієнта і зацікавлений достатньо, щоб передати його продавцям.
  • SQL (sales qualified lead, лід, кваліфікований продажами) — лід, із яким продавець поговорив і підтвердив: потреба є, гроші є, зрозуміло, хто вирішує.
  • Можливість (opportunity) — конкретна потенційна угода із сумою й очікуваним терміном. Її зазвичай ведуть у CRM (customer relationship management) — системі обліку клієнтів і угод.
  • Угода — підписаний договір або перша оплата.

Найвідоміший формальний опис такої воронки — модель Demand Waterfall («водоспад попиту») аналітичної компанії SiriusDecisions, яка тепер є частиною Forrester. За даними самої компанії, модель з'явилася 2006 року. У першій версії п'ять кроків: маркетинг збирає запити, частину з них позначає як кваліфіковані й передає продажам, продавці приймають ці ліди, самі їх кваліфікують і закривають угоди. Версія 2012 року додала проміжні кроки: ліди, які система автоматизації відібрала за набраними балами, і ліди, перевірені службою попереднього обдзвону; окремо стали рахувати попит, який знайшли самі продавці.

Третя версія, Demand Unit Waterfall, вийшла 2017 року. Рахувати в ній запропоновано не окремих людей, а «одиниці попиту» — групи працівників компанії-покупця, що зібралися розв'язати певну потребу. З'явилися й ранні етапи, цільовий і активний попит, коли прямого контакту з покупцем ще немає. Автор моделі пояснював, що етапи задумано як модулі: компанія бере ті, що відповідають її процесу.

Практичний висновок із цієї історії такий: назви етапів важать менше, ніж письмова домовленість між маркетингом і продажами про те, за якими ознаками лід переходить з етапу на етап. Без неї числа у воронці не можна порівнювати навіть із власними числами за минулий місяць.

Показники воронки продажів

Воронку вимірюють кількома простими величинами. Усі вони рахуються за один і той самий період і за одними й тими самими правилами.

  • Конверсія між етапами — кількість на наступному етапі, поділена на кількість на попередньому. У прикладі: 120 із 400 — це 30%, 60 зі 120 — 50%, 30 із 60 — 50%, 9 із 30 — 30%.
  • Наскрізна конверсія — угоди, поділені на всі звернення: 9 із 400, тобто 2,25%.
  • Частка виграних угод (win rate) — виграні угоди, поділені на всі можливості, щодо яких уже є рішення, тобто на виграні й програні разом. У прикладі це 9 із 30, або 30%.
  • Середній чек — виручка за угодами, поділена на їхню кількість.
  • Тривалість циклу продажу — середня кількість днів від появи можливості до підписання договору. Дехто рахує від першого контакту; головне — завжди однаково.
  • Швидкість воронки (pipeline velocity, sales velocity) — скільки грошей воронка приносить за день: кількість можливостей помножити на частку виграних угод і на середній чек, а результат поділити на тривалість циклу в днях.

Нехай у нашому прикладі середній чек становить 400 тисяч гривень, а цикл триває 90 днів. Тоді швидкість воронки така: 30 можливостей × 0,3 × 400 000 гривень ÷ 90 днів = 40 000 гривень на день. Формула корисна тим, що показує чотири важелі одразу: більше можливостей, вища частка виграних, більший чек, коротший цикл. Якщо скоротити цикл із 90 до 75 днів, вийде 48 000 гривень на день без жодного нового ліда.

Загальних «нормальних» значень цих показників немає: вони залежать від галузі, ціни й того, як компанія визначила етапи. Порівнювати варто себе із собою — цей квартал із попереднім, один канал з іншим.

Чого воронка продажів не показує

Воронка — це погляд продавця. Вона припускає, що покупець рухається в один бік і що вибір дедалі звужується. У 2009 році консультанти McKinsey на чолі з Девідом Кортом (David Court) опублікували статтю «Шлях споживача до рішення» (The consumer decision journey). Як переказує їхній колега Девід Едельман (David C. Edelman) у журналі Harvard Business Review за грудень 2010 року, модель виросла з вивчення рішень про покупку майже 20 тисяч споживачів у п'яти галузях на трьох континентах. Виявилося, що люди не звужують вибір послідовно: під час оцінювання початковий перелік марок часто розширюється, а після покупки шлях не закінчується — досвід користування впливає на наступний вибір. Це дослідження про споживачів, а не про компанії, але закид лінійній схемі стосується й B2B.

У B2B до цього додається те, що купує не одна людина. Аналітичній компанії Gartner приписують оцінку, за якою складне рішення в компанії-покупці ухвалюють шість — десять людей. За даними Gartner, які 2018 року навів журнал CRM Magazine, на зустрічі з потенційними постачальниками покупці витрачають лише 17% часу, відведеного на закупівлю. Ще 27% іде на самостійний пошук в інтернеті, 18% — на самостійне вивчення поза ним, 22% — на наради всередині групи.

Схожу картину дає опитування компанії 6sense 2026 року, що охопило 3 596 завершених закупівель річною вартістю від 25 тисяч доларів. У середньому в закупівельній групі було 10,2 людини. Перший контакт із продавцем відбувався, коли минуло 59% циклу завдовжки 10,3 місяця, і у 82% випадків його починав покупець. У 81,5% випадків вигравав постачальник, якого група вважала фаворитом ще до першої розмови. Це самозвіти покупців, а 6sense сама працює на ринку B2B-маркетингу й зацікавлена в такому висновку, тож відсотки варто сприймати як орієнтир. Проте напрям збігається в усіх трьох джерелах: значну частину шляху покупець проходить там, де воронка продавця нічого не бачить.

Не видно у воронці й причин. Вона показує, що між пропозицією та договором зникло двадцять компаній, але не каже чому. Не видно повторних покупок і порад знайомим, хоча в B2B вони часто приносять найдешевші угоди.

Як зазвичай розуміють воронку продажів — і що тут не так

«Воронку продажів придумав Льюїс 1898 року»

Льюїсові приписують не воронку, а послідовність станів покупця. Навіть це авторство, як показав Івамото, не підтверджене публікаціями кінця XIX століття: воно тримається на згадці у Стронга 1925 року. Образ воронки пов'язують із книжкою Таунсенда 1924 року, і означав він тоді інше, ніж сьогодні.

«Покупець проходить етапи по черзі, згори донизу»

Етапи воронки — це кроки вашого процесу продажу, а не кроки покупця. Покупці повертаються до вже пройденого, зникають на місяці, приводять нових учасників, які починають усе спочатку. Лід, що «застряг», часто не втрачений: у компанії клієнта триває внутрішнє погодження, якого ви не бачите.

«57% рішення про покупку ухвалюють ще до розмови з продавцем»

Цифра походить зі звіту CEB і Google 2012 року. Дослідники опитали понад 1 500 учасників недавніх великих закупівель — клієнтів 22 великих B2B-компаній. У середньому ті оцінили, що пройшли 57% процесу ухвалення рішення до першої серйозної розмови з продавцем; у клієнтів окремих постачальників середнє сягало 70%. Це самооцінка пройденого шляху, а не частка покупців і не доказ, що вибір уже зроблено. Пізніші опитування 6sense давали інші числа: 69% у 2023–2024 роках і 59% у 2026-му. Відсоток залежить від вибірки й формулювання питання. Надійніший сам висновок: покупець приходить підготовленим, і те, що він дізнався про вас без вашої участі, важить багато.

«Щоб було більше угод, треба більше лідів»

Іноді так, але не завжди. Якщо подвоїти кількість звернень із 400 до 800 за тих самих конверсій, угод стане 18. Проте вдвічі зросте й навантаження на продавців, а коли вони не встигають відповідати, конверсії падають. Якщо ж підняти конверсію останнього етапу з 30% до 40%, угод буде 12 замість 9 без жодного нового звернення. Що з цього дешевше, залежить від компанії, але порахувати варто обидва шляхи.

Як шукати слабкі місця у воронці

  1. Запишіть визначення етапів. Одне-два речення на кожен: яка подія переводить лід далі і хто це фіксує. Якщо два продавці розуміють «можливість» по-різному, числам вірити не можна.
  2. Порахуйте конверсію і час для кожного етапу. Найкраще простежити одну групу лідів, наприклад усі звернення за січень, до кінця їхнього шляху. Окремо порахуйте за каналами й типами клієнтів.
  3. Знайдіть два етапи: той, де втрати найбільші порівняно з вашими попередніми періодами, і той, де угоди стоять найдовше. Це різні проблеми.
  4. З'ясуйте причину, а не лише місце. Записуйте причину кожної відмови й кожного програшу. Поговоріть із кількома компаніями, які пішли: це дасть більше, ніж будь-який звіт.
  5. Перевірте стик маркетингу й продажів. Скільки переданих лідів продавці взяли в роботу і через скільки годин чи днів був перший дзвінок.
  6. Змінюйте щось одне і дивіться на швидкість воронки загалом, а не на окрему конверсію: поліпшення одного етапу нерідко погіршує сусідній.

Кілька типових ознак допоможуть скласти перші припущення. Багато лідів і мало MQL — канали приводять не тих людей. MQL багато, а SQL мало — маркетинг і продажі по-різному розуміють «готового» клієнта або продавці відповідають запізно. Багато пропозицій і мало угод — причина в ціні, конкурентах або в тому, що продавець спілкувався з однією людиною, а вирішує група. Угоди тягнуться — у клієнта складне внутрішнє погодження, і йому треба допомогти його пройти. Кожне таке припущення слід перевірити розмовами з клієнтами й числами, перш ніж щось перебудовувати.

Джерела

  1. Strong, E. K., Jr. (1925). The Psychology of Selling and Advertising. New York: McGraw-Hill
  2. Iwamoto, A. (2024). The origin of AIDA: Who invented and formulated the AIDA model? Japan Marketing History Review, 3(2), 150–166
  3. Townsend, W. W. (1924). Bond Salesmanship. New York: Henry Holt — каталожний запис HathiTrust; саму книжку не відкрито
  4. Stein, G. (2012). The Never-Ending Consideration Phase. ClickZ — про книжку Таунсенда
  5. Lillian, J. (2017). Meet the Newest SiriusDecisions Demand Waterfall. Forrester (SiriusDecisions) blog
  6. Flaherty, T. (2018). The Demand Waterfall: A Modular System to End Chaos. Forrester (SiriusDecisions) blog
  7. CEB Marketing Leadership Council, Google (2012). The Digital Evolution in B2B Marketing
  8. Edelman, D. C. (2010). Branding in the Digital Age: You're Spending Your Money in All the Wrong Places. Harvard Business Review, December 2010 — про дослідження: Court, D., Elzinga, D., Mulder, S., Vetvik, O. J. (2009). The consumer decision journey. McKinsey Quarterly
  9. Del Rowe, S. (2018). Buyer Enablement Is the Key to B2B Sales. CRM Magazine (destinationCRM) — про дослідження Gartner
  10. 6sense (2026). 2026 B2B Buyer Experience Report
  11. Cunningham, K. (2024). A New Reality of B2B Buying: Implications for Marketing and Sales Teams. G2 Learn — про звіт 6sense 2023–2024 років